Меню Закрити

НОВИНИ

Музичному лекторію «Класики – нащадкам» 20 років!

Музичному лекторію «Класики – нащадкам» 20 років!
2018 рік для Київського інституту музики ім. Р.М. Глієра особливий, бо він проходить під знаком 150-річчя заснування Київського музичного училища. Це накладає на його колектив та випускників додаткову відповідальність за якість кожного проведеного заходу. До того ж, на цей рік припав ще один ювілей – 20-річчя музичного лекторію «Класики – нащадкам», що діє при Інституті музики. А 7 травня у Київському будинку вчених відбувся заключний концерт ювілейного сезону роботи Лекторію.

Те, що кожна важлива справа починається з особистості – її «душі» і «двигуна» – споконвічна істина. Проте, коли випадає щастя бути свідком такої події, як цей ювілейний концерт, цю істину ніби пізнаєш наново.

Такою особистістю, виключно якій зобов’язаний своїм виникненням та існуванням музичний лекторій «Класики – нащадкам», стала одна з провідних педагогів Інституту музики з 55-річним досвідом роботи, самовідданий ентузіаст своєї справи Жанна Андріївна Литвиненко. Їй цілковито належить і сама ідея та назва Лекторію, і його організація, і підготовка сценаріїв, і добір та репетиції з учасниками – тобто, все, без чого справа ніколи не зрушиться вперед.

Випускниця музичного училища ім. Р.Глієра, за освітою і професією Жанна Андріївна музикознавець, багато років викладає музичну літературу, але ніколи не замикалася в рамках цієї дисципліни. Багато часу вона приділяла позанавчальній роботі зі студентами: читала лекції, проводила теоретичні конференції, музично-поетичні композиції. В часи Перебудови організувала дискусійний клуб «Бекар». А в 1996 році на базі навчальної групи студентів-вокалістів створила студентський музичний театр, в якому була і режисером-постановником, і сценаристом, і менеджером водночас. Цей театр, що спочатку існував як аматорський проект, а згодом діяв на базі виробничої практики, за 16 років свого існування дав 24 вистави на різних концертних майданчиках Києва та за його межами (м. Шостка Сумської обл., Макарів Київської обл.).

Невдовзі у Жанни Андріївни виникла ідея нового проекту, що дав би змогу набувати досвіду публічних виступів і для студентів інших відділень – передусім теоретичного, вихованці якого мали б змогу виявити себе як лектори-музикознавці. Так, у 1998 р. й народився музично-просвітницький лекторій «Класики – нащадкам». У лекціях-концертах все мало відбуватися «наживо», зусиллями студентів – від музикознавчої розповіді до виконання творів, про які йдеться.

Мабуть, однієї з найуспішніших творчих знахідок Жанни Литвиненко є жанр музично-літературної композиції, де вона також виступає автором сценаріїв та режисером-постановником. В цьому жанрі музика поєднується з художнім словом та поезією і перетворюється на своєрідну синтетичну виставу, героями якої стали класики світової музики Л.Бетховен, Ф.Ліст, П.Чайковський, Е.Гріг, О.Бородін, С.Рахманінов. Окремо слід згадати музично-поетичну композицію «Пам’яті Кобзаря», присвячену Т.Г. Шевченку, що проводиться в рамках фестивалю «Шевченківський березень».

Зрештою, здобуткам Жанни Андріївни на творчій та педагогічній ниві можна присвятити, мабуть, не одну монографію. Недаремне й подія, про яку йдеться, – гідний підсумок і апофеоз цих здобутків.

Ювілейний концерт, організатором, сценаристом і художнім керівником якого була, знов-таки, Жанна Литвиненко, розпочався розгорнутим усним історичним нарисом (із відеорядом) про її творчі дітища – лекторій «Класики – нащадкам» і студентський театр. Нарис озвучила випускниця Київського музучилища ім. Р.М. Глієра, а нині старший викладач Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв України Світлана Заря.

Під бурхливі оплески глядачів (а «Біла вітальня» будинку вчених була заповнена вщерть) С.Заря запрошує на сцену Ж.Литвиненко, яка мудрим словом метра музичної педагогіки звернулася до аудиторії.

Пролунали й сповнені щирості й людської поваги привітальні слова на адресу Жанни Андріївни від представників Київського міського методичного центру закладів культури та навчальних закладів – його директора Ірини Чуніхіної і методиста вищої категорії Любові Ричихіної. Далі слово одержала Музика – різних жанрів і сьилів, розмаїта за тембровими й гармонічними барвами. Без перебільшення можна сказати, що увесь концерт був справжнім «музичним приношенням» Жанні Андріївні та її творчому дітищу. Музиканти кількох поколінь, які пройшли вишкіл проектами Ж.Литвиненко – від зрілих і навіть титулованих «ветеранів» до студентів-«неофітів» – виступали «на максимумі».

Темпераментні, розкуті ведучі концерту Вікторія Бобаль і Олександр Бричок, гідні своєї спеціалізації «Спів (естрадний)»; завзято-енергійні студенти фортепіанного відділення Борислав Тарасюк і Олександр Савченко, у виконанні яких прозвучали «Полішинель» С.Рахманінова і «Відгомін» О.Канерштейна; шляхетні юні інтелектуали Анастасія Ніфантьєва і Назар Кухар, які представили на суд слухачів ІІ частину Сонати для 2-х скрипок С.Прокоф’єва. Ефектні, навіть дещо екстравагантні музичні «жанровики» Олександр Савін (балалайка) і Кирил Хренов (баян) дотепно пожвавили атмосферу «Вечірнім мотивом» Є.Дербенка. Наче голосом з небес, студентка-флейтистка Ольга Стукалова наповнила зал славетною «Мелодією» К.Глюка.

В цьому концерті всі учасники почували себе юними. Навіть колишні вихованці Інституту музики, які вже твердо стали на шлях професійних музикантів-виконавців, теж неначе поверталися душею в студентські роки: статечний і аристократичний Максим Ведінякін, соліст Київського муніціпального ансамблю «Благовіст» («Богоматерь в городе» Г.Свиридова), Витончена і пластична солістка камерного хору «Київ» Людмила Фенюк-Яницька (арія Мімі з опери «Богема» Дж. Пуччіні) і повний її антипод – вольова і гордовита, в образі «сильної жінки» Юлія Риссак-Ткаченко, яка нині є солісткою–вокалісткої Національної хорової капели «Думка» (арія Цариці ночі з опери «Чарівна флейта» В.Моцарта). А насамкінець творче слово взяв «закордонний гість», а насправді український талант, якого доля закинула до Австрії, – студент магістратури Зальцбурзького університету «Моцартіум» Сергій Коротенко. Могутньої статури, з глибоким, проникливим і пластичним баритоном, своїм виконанням арії Каскера з опери «Заза» Р.Леонкавалло поставив вагомий «знак оклику» у фіналі концерту.

Але мистецьке свято на цьому не скінчилося. До самого завершення дійства зал анітрохи не спорожнів. Учасники та слухачі буквально зусебіч обступили Жанну Андріївну – героїню яскравої події, витвореної нею власноруч. Фото, відео, селфі на пам’ять, захоплені слова, маєво квітів… Цей ювілейний концерт став справжнім творчим тріумфом талановитої, щедро обдарованої людини високої культури, беззастережно відданої улюбленій справі – Жанни Андріївни Литвиненко!

Олександр Різник, музикознавець