Музичну освіту отримав у Києві: 1927-1933 навчався у музичній школі Миколи Аполлоновича Тутковського, учня В.В.Пухальського; у 1933-1938 роках – студент класу професора Костянтина Миколайовича Михайлова у Музичному інституті ім.М.В.Лисенка, який 1934 року був реорганізований у консерваторію. Після закінчення консерваторії працював у Вінниці художнім керівником філармонії, викладачем музичної школи, виступав у концертах міського музичного лекторію.З 1940 служив у стрілецьких частинах Радянської Армії, учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні на території Латвії, північної Росії, був поранений. У 1946 році, після визволення Манчжурії, повернувся до Києва; працював концертмейстером у Київській консерваторії, викладачем фортепіано Київського музичного училища ім.Р.М.Глієра в якому з цього часу до 1965 року був завідувачем комісії спеціального фортепіано.
За роки роботи в КДМУ підготував понад 80 спеціалістів, більшість з яких продовжила професійне навчання у вузах країни. Серед його учнів: Людмила Цвірко – проректор НМАУ ім.П.І.Чайковського з творчої роботи, професор, завідувач кафедри камерного ансамблю; Леопольд Ященко – кандидат мистецтвознавства, відомий в Україні музичний діяч, дослідник українського фольклору, керівник хору «Гомін»; Ольга Орлова – провідний викладач КДВМУ ім.Р.М.Глієра, відомий в Україні музикант, педагог із своїм неповторним стилем, своєю особистою піаністичною школою; Світлана Глух (Черношей) – народна артистка України, професор НМАУ ім.П.І.Чайковського, директор Українського фонду культури.
Як особистість обдарована, щедрої творчої вдачі, М.І.Кузьмін в ці ж роки плідно співпрацював з музичною редакцією Українського радіо, для якої створив більше 50 музично-освітніх передач. Мав він і композиторські здібності: деякі з його творів були надруковані, в радіо ефірі прозвучали романси, фортепіанні п’єси, «Українська рапсодія» для оркестру.
Саме він задумав і створив в Київському музичному училищі експозицію класу-музею М.В.Лисенка; виставка «100 років Київському музичному училищу», основана на знайдених ним матеріалах, багато років прикрашала перший і другий поверхи старого приміщення КДМУ по вул.Тургенівській, 11 і деякий час експонувалась у нинішньому навчальному корпусі.
Талант музиканта – пропагандиста М.І.Кузьміна проявився в його багаторічній роботі в газетах «Правда України», «Культура і життя», консультанта міського Будинку художньої самодіяльності профспілок.
Але найвагомішою громадською, музикантською справою Миколи Івановича стали його дослідження історії музичної культури Києва, в тому числі історії становлення Київського музичного училища. Ці дослідження велись декілька років; були вивчені, систематизовані і узагальнені тисячі архівних документів, повернені із забуття сотні імен. Результатом цієї величезної роботи стали дві книги – «Українська школа музичної майстерності» і «Забуті сторінки музичного життя Києва». Вони вперше були видані у 1968-1969 роках до 100-річчя Київського державного музичного училища і відразу стали бібліографічним раритетом, і ще п’ять років тому це видання було єдиним найбільш повним літописом музичного життя Києва ХІХ – ХХ сторіччя. Друге видання книги «Українська школа музичної майстерності» здійснено Міжнародним благодійним фондом конкурсу Володимира Горовиця у 2007 році до 140-річчя Київського державного вищого музичного училища ім.Р.М.Глієра.
Творче життя митця, яким воно постає із сьогодення, є прикладом тремтливого, лицарського ставлення до мистецтва. Я впевнена, що відкриття ще однієї – поетичної – грані його таланту буде цікавим для читачів, надасть задоволення від спілкування через прірву часу з цією різнобарвною особистістю. Ми маємо віддати шану людині, яка відкрила нам наше коріння, зв’язала своєю працею ланки історії не тільки фортепіанного відділу Київського музичного училища, а й історії всієї української музичної культури. Поезії Миколи Івановича Кузьміна, фрагменти яких представлені у цьому виданні, друкуються вперше.
Николай Кузьмин
СОНЕТЫ
(Подражание Шекспиру)
Who is that says most? Which can say more
Than this rich praise, that you alone are you?
In whose confine immured is the store,
Which should example where your equal grew.
22.
Поэзии умолкнувшей мечты
Не призывай умом нетерпеливым.
В невежестве своем не знаешь ты
Часов ее прилива и отлива.
Свободная, по прихоти своей
Она нам сумрак жизни озаряет
И в той душе она горит сильней,
Которая ее не ожидает.
Так и свою мелькнувшую любовь
Не оживляй напрасно и упорно,
И только сердце для нее готовь
Трепещущий, безмолвный и покорный.
Она вернется, как пришла, без зова,
И мирный сон души прогонит снова.
23.
Как мощью и трудом науки всей
Узнать, что направляет ход вселенной,
И в пестроте событий и верей
Понять умом, что прочно и нетленно?
Волнуясь и меняясь жизнь идет
К какой намеченной конечной цели?
Какая летопись то сохранит,
К чему прийти мы на земле успели?
Грядущее скрывает тьма времен,
Прошедшее таится молчаливо,
А настоящего миг торопливый,
Как в бездне между ними заключен.
Изменчивость всего – закон Вселенной,
Одна любовь царит в ней неизменно.
1953-1955 г.г.
х х х
Я твой рояль открыл и пыль смахнул
Со струн, в которых жизни прежней нет.
На клавиши недвижные взглянул,
Где сохранен любимих пальцев след.
Совсем недавно здесь прошлись они,
И я нарушил сонных струн покой,
Чтоб в страстно ожидаемые дни
По звукам плыть в погоне за тобой.
Но мне твоих талантов не дано,
Укрюм и робок струн дрожащий стон,
Все в инструменте красок лишено,
И возродить мечту не хочет он.
Как я – тоскою клавиши полны,
Как я – в тебя лишь струны влюблены.
23 мая 1953 года, Киев
Глаза и пальцы
Умельцы – пальцы, сердца розговор
Вы клавишам немым передаете,
Их вовлекая в страстный разговор,-
Догнать мечту в танцующем полете.
Союзом вашим в струнах звук рожден
Со вздохами любви печаль ой схожий.
То разрастается, то снова тает он,
И мертвый інструмент чудесно ожил.
Так вы владеете моей душой.
Глаза-мечтатели, глаза-страдальцы
Теней и света нежною игрой.
Как музику творять умельцы-пальцы,
Так будите во мне вы пенье слов,
И ритмы гибкие созвучных строф.
Ночью в море.
Редкие уключин взвизги.
Где-то дышит теплоход.
Звезды по небу разбрызгав,
Ночь идет.
Справа в дымке даль морская,
Слева – кряжистой гряды
Тень вдоль берега косая.
Вместе с каплями воды
Свет луны стекает с весел.
Через горы перебросил.
Я к тебе свои мечты
Ну, а ты?…
август 1955 года, Крым
Моцарт
Сонет
К его душе тесней прильни душой!
Пусть, пробуждая мирное волненье
Мелодии напевной и простой
Тебя захватит стройное движенье.
Прислушайся! Как ясный свет дневной,
Как ласковой руки прикосновенье,
Как братский зов знакомый и родной
Звучит согласно струн дрожащих пенье.
Так, Моцарт наш! Сердцам простых людей
Близка его гармония живая.
Он будит радость музыкой своей,
К труду, любви и дружбе призывая.
И нам завещанное им тепло
Теченье двух веков не унесло.
Звездные сонеты
Едва лишь день приглушит шум забот,
И взглянет ночь своїм дремучим глазом,
Поять навстречу вечности идет
Моя душа с твоїй душою рядом.
Их на пути желаньям не догнати.
От чувств земных ограждено свиданье,
Чтобы полней друг друга увидать
При вспышке молнии на дне молчанья.
Они без слоїв заводят розговор
Как двум раздельным стать душой единой.
И все острей их с жизнью общий спор,
Неразрешимый длится поединок.
Так мы стоим над вечностью, пока
Воокруг нас плещет времени река.
——-
На стебле жизни чувства лепестки
Рукой тяжелой время обрывает.
Часов и дней зыбучие пески
Идут на приступ, серце покрывая.
Привязанности держат все слабей,
Под ветром лет склоняются надежды.
Желаний, самолюбия, страстей
Душа роняет ветхие одежды.
И над кипящим морем бытия
Идет душа одна дорогой млечной.
Отпала слов сухая чешуя,
И мысль свободно осязает вечность.
И пред безликим образом зари
Душа незримым пламенем горит.
Лідія Ковтюх,
випускниця Київського державного музичного училища ім. Р.М.Глієра 1967 року, клас О.Г.Орлової, заслужений діяч мистецтв України, доцент завідувач комісії спеціального фортепіано, завідувач кафедри виконавських дисциплін №1, координатор роботи з учасниками Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця Укладач навчально-методичних посібників «Вибрані фортепіанні твори українських композиторів» у 4-х зошитах (2013-2016 р.р.)