Меню Закрити

Зілоті Олександр Ілліч

 

Зілоті Олександр Ілліч — (27 вересня [9 жовтня] 1863 Харків – 8 грудня 1945 році, Нью-Йорк)

російський піаніст, диригент і музично-громадський діяч.

Біографія

Олександр Зілоті народився 27 вересня (9 жовтня) 1863 в маєтку батьків у Старобільському повіті Харківської губернії. У віці восьми років Олександр Зілоті вступив до Московської консерваторії, де навчався у класі М.С. Звєрєва по класу фортепіано, потім перейшов у клас директора консерваторії – М.Г. Рубінштейна. Одночасно вивчав теорію музики у П.І. Чайковського, який згодом став його другом. Після закінчення консерваторії брав приватні уроки у Ференца Ліста.

У 1887 одружився на В.П. Третьяковій, дочці засновника Третьяковської галереї у Москві.

У 1888-1891 викладав по класу клас фортепіано в Московській консерваторії; С.В. Рахманінов двоюрідний брат О.І. Зілоті по материнській лінії також був його учнем у Московській консерваторії.

О.І. ЗІЛОТІ до 1900 року жив у Європі й набув широку популярність як соліст-віртуоз.

У 1901-1902, повернувшись до Росії, займав пост головного диригента Московського філармонічного товариства.

З 1903 жив у Петербурзі, де заснував свої знамениті симфонічні й камерні концерти. Протягом майже двох десятиліть «Концерти О. Зілоті» перебували у центрі музичного життя столиці; з ними був пов’язаний розквіт діяльності музиканта, піаністичної й диригентської.

Після Лютневої революції Олександр Зілоті був обраний керуючим трупою Маріїнського театру. Наприкінці 1919 року через Фінляндію він емігрував до Німеччини, у 1922 – до США. З 1926 року викладав фортепіано у Джульярдській школі при Колумбійському університеті.Помер 8 грудня 1945 року в Нью-Йорку. Похований на кладовищі Успенського жіночого Новодівеєвського монастиря у Нануеті, штат Нью-Йорк.

Культурно просвітницька діяльність

Культурно-просвітницька діяльність Олександра Зілоті особливо інтенсивно розгорнулася в Петербурзі (1903-1913), де він організував щорічні цикли симфонічних концертів, якими керував як диригент. Згодом організував і камерні концерти («Концерти О. Зілоті»), які відрізнялися винятковою різноманітністю програм; брав у них участь і як піаніст.

Окремою його заслугою є постійна популяризація в Росії творчості І.С. Баха – як його клавірних і камерних творів, так і оркестрових циклів і кантат; пристрасний лістіанець, він часто включав у програми твори Ф.Ліста, одним з перших познайомив Петербург з творами А. Брукнера і Р. Штрауса, багато виконував сучасних французьких авторів (Є. Шоссона, М. Равеля й ін.). Після 1911 року він постійно включав у програми твори О. Скрябіна, а потім І. Стравінського, М. Метнера, С. Прокоф’єва, В. Мясковського.

У них брали участь відомі диригенти, інструменталісти та співаки (В. Менгельберг, Ф. Мотль, С. Рахманінов, П. Казальс, Е. Ізаі, Ж. Тібо, Ф. Шаляпін). Музично-освітню цінність «Концертів О. Зилоті» збільшували анотації до концертів (їх писав О. В. Осовський).

У 1912 році Олександр Зілоті заснував «Загальнодоступні концерти», у 1915 р. – «Народні безкоштовні концерти», у 1916 р. – «Російський музичний фонд» для допомоги нужденним музикантам (за сприянням М. Горького). З 1919 р. жив у Фінляндії, Німеччині. З 1922 р. працював у США (там здобув більшу, ніж на батьківщині, популярність як піаніст); викладав фортепіано в Джульярдській музичній школі (Нью-Йорк); серед американських учнів О. Зілоті – М. Бліцстайн.

Як піаніст О. Зілоті пропагував творчість І.С. Баха, Ф. Ліста (особливо успішно виконував «Танець смерті», Другу рапсодію, «Пештський карнавал», концерт No 2), у 1880-90 роках – П.І. Чайковського (концерт No 1), твори М.А. Римського-Корсакова, С.В. Рахманінова, в 1900-і рр. – О К. Глазунова, після 1911 року – О. М. Скрябіна (особливо «Прометей»), К. Дебюссі (О. Зілотті був одним з перших виконавців творів К. Дебюссі в Росії).

В обробках і редакціях О. Зілоті видано багато фортепіанних творів (він редактор концертів П.І. Чайковського). Піаніст володів високою виконавською культурою, широтою музичних інтересів. Його гра відрізнялася інтелектуалізмом, ясністю, пластичністю фразування, блискучою віртуозною, майстерністю. О. Зілоті був прекрасним ансамблістом, грав Тріо з Л. Ауером і О.В. Вержбіловичем; з Е. Ізаї і П. Казальсом. У величезному диригентському репертуарі Зілотті виділялися твори Ф. Ліста, Р. Вагнера (особливо увертюра до опери «Мейстерзінгери»), С. Рахманінова, О. Глазунова, Е. Гріга, Я. Сібеліуса, П. Дюка і К. Дебюссі.

Як піаніст прославився насамперед виконанням творів І.С. Баха, Ф. Ліста, П.І. Чайковського, С.В. Рахманінова, О.М. Скрябіна. За відгуками сучасників, «игра А. Зилоти блестящая, техника его крупная, удивительно законченная; нельзя сказать, что она всегда увлекает слушателей, зато удивляет своей силой и артистической законченностью… Зилоти – знаток своего инструмента; он владеет и распоряжается им удивительно остроумно, сознательно и мастерски» (Н. Финдейзен с. с. 388).

«Тонкостью своей игры Зилоти не мог сильно воздействовать на малообразованную, поверхностную публику. Из-за этого как музыкальная личность он стоит особняком и немного одиноко. В его игре – много нравственной чистоты. Зилоти так прост, что смущает этим слушателя, который эту простоту иногда принимает за холодность. Только истинное, только правдивое признавал Александр Ильич в жизни, и игра его была полна правды и истинно глубокого содержания» (А.И. Зилоти. с. 418).

Видатні учні Зілоті

Через його клас пройшло близько 70 учнів, серед яких такі відомі в Росії й за кордоном музиканти, як С. Рахманінов, К. Ігумнов, О. Гольденвейзер, Л. Максимов, М. Бліцстайн, Е. Істомін та ін. У певний період життя Олександр Ілліч ставив педагогіку на одне з перших місць у своїй професійній діяльності.

Учні Олександра Ілліча з гордістю сприймали себе опосередковано учнями Ліста, якого вважали своїм музичним дідусем. Цікаво, що професор П. Пабст був свого роду об’єднуючою ланкою між О. Зілоті й В.Сафоновим, будучи опосередковано продовжувачем ідей і К. Черні (через А. Доор), і Ф.Ліста, у якого консультувався у Веймарі. У Джульярдській школі цей взаємозв’язок поколінь продовжився: працювали разом з Олександром Зілоті Йосип і Розіна Левіни, які були учнями В. Сафонова. Зілоті й Левіни стали одними з перших на Заході. які установили світовий пріоритет російської фортепіанної педагогічної школи. Згадаймо найвідомішого випускника Джуліардської школи у по класу Розіни Левіної – Вена Клайберна. І нині багато видатних зарубіжних музикантів опосередковано або посередньо у своїй основі мають російську педагогічну школу.

Одним з проявів професіоналізму Зілоті-педагога було те, що, будучи продовжувачем традицій своїх великих попередників, він відчував потребу і був готовий передавати свій досвід наступним поколінням. В одному з листів дружина музиканта, Віра Павлівна Зілоті повідомляла Марку Бліцстайну, що його «учитель щасливий мати учнів, щоб передавати ідеї та ідеали, які б залишилися у світі».

Записи виконання на YouTube

  1. https://www.youtube.com/watch?v=1YNg99UuIFo

  2. https://www.youtube.com/watch?v=dMTzhdtMn0A

  3. https://www.youtube.com/watch?v=kQi3jE5qsSk

ПОСИЛАННЯ

  1. http://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/muzyka/ZILOTI_ALEKSANDR_ILICH.html

  2. http://www.belcanto.ru/ziloti.html

  3. https://vk.com/topic-19213296_30690245

  4. https://ru.wikipedia.org/wiki/Зилоти_Аксандр_Ильич

  5. Мальцева Олена Генадіївна дисертація «Олександр Ілліч Зілоті: піаніст, педагог, організатор концертної діяльності». -2014 .-Ростов-на-Дону.- с.135.
Укладач студентка Національної музичної академії ім.П.І.Чайковського
Погодіна Валентина