Меню Закрити

Ситковецький Юліан Григорович

 

Ситковецький Юліан Григорович — – видатний радянський скрипаль. Народився в місті Києві. Навчався в ДМШ при Київській консерваторії (клас професора Д.С.Бертьє), з 1938 вихованець ЦМШ при Московській консерваторії, а згодом студент самої консерваторії (клас викладача А. І. Ямпольського).

Відомий своєю виконавською майстерністю – стилем, що відрізняється чистотою і музикальністю виконання. Також дав ряд прем’єр творів радянських композиторів.

Біографія

Ситковецький Юліан Григорович народився 7 листопада 1925 року в місті Києві. Його батько – Григорій Мойсейович Ситковецький (1897 – 1970) був відомим київським педагогом і став першим вчителем Юліана, коли останньому було 4 роки.

Роки навчання

Навчався у Київській музичній школі при консерваторії в професора Д. С. Бертьє. У восьмирічному віці грав у присутності Жака Тібо, через рік виконав концерт для скрипки Мендельсона з Київським симфонічним оркестром. Перебував в Києві до 11 (13) років. 1935 року бере участь в огляді юних талантів, 1939 вперше виступає в Москві та незабаром стає одним з учнів Московської ЦМШ, по закінченню якої вступив до Московської консерваторії. Всі ці роки його викладачем був Абрам Ілліч Ямпольський (1890-1956) – творець найбільшої скрипкової школи, який виховав таких музикантів, як Л. Коган, І. Безродний, П. Бондаренко, Ю. Янкелевич, І. Жук, Є. Гілельс, М. Фіхтенгольц, Е. Грач , З. Шихмурзаєва, В. Жук, В. Рабен і багатьох інших. Професор (1926), доктор мистецтвознавства (1940). Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1937).

Коли почалась ІІ Світова війна, консерваторський колектив евакуювали в місто Перм. Саме там Юліан Ситковецький отримав свій диплом. Повернувшись до Москви брав участь у Третьому всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців, де здобув перемогу (серед переможців були також Святослав Ріхтер і Мстислав Ростропович). Ще через два роки Ситковецький разом з Ігорем Безродним і Леонідом Коганом поділив першу премію на Фестивалі молодих музикантів у Празі. 1950 одружився на видатній піаністці Беллі Давидович, з якою досить часто виступав у дуеті. У 1952 завоював друге місце на Конкурсі імені Г.Венявського у Варшаві й на Конкурсі імені Королеви Єлізавети у Брюсселі три роки по тому. З 1948 року Ситковецький поєднує сольні виступи з виступами у складі Квартету імені П. І. Чайковського (за участю Антона Шароєва, Рудольфа Баршая і Якова Слободкіна), який швидко набув популярності в СРСР. Тяжка хвороба (рак легенів) змусила музиканта покинути концертну сцену. Останній концерт Ю. Ситковецького (у 1956 році) відзначився виконанням нової редакції Першого скрипкового концерту Дмитра Шостаковича. Музикант отримав схвальний відгук від самого композитора. Менш ніж через два роки Ситковецький помер у лікарні.

Син Ситковецького, Дмитро, також став відомим скрипалем.

Виконавська діяльність (конкурси та гастролі)

Кар’єра Ю. Ситковецького була дуже короткою, проте він залишив значний слід в історії вітчизняної скрипкової школи. Його виконавський стиль, відзначений чистотою і музикальністю виконання, наближався до манери гри Леоніда Когана. Збереглося досить велика кількість записів музиканта, на яких відображені твори різноманітних жанрів – від сонат для скрипки соло до концертів Паганіні, Сібеліуса, Чайковського, Ляпунова та інших авторів. Ю. Ситковецький також дав ряд прем’єр творів радянських композиторів.

Зі спогадів Ігоря Безродного. “У 1947 році (мені було всього 17 років) я несподівано для себе потрапив на перший у своєму житті міжнародний конкурс. Це був Міжнародний фестиваль молоді у Празі – перший такого роду. Тоді після великої перерви, пов’язаною з війною, у світі накопичилося дуже багато нових сил, нових музикантів, молодих і талановитих. Тому конкурс, незважаючи на те, що він проходив під час молодіжного фестивалю, – дорівнював за своїм рівнем міжнародному конкурсу. У ньому брали участь музиканти всіх спеціальностей: і віолончелісти, і піаністи, і скрипалі, і співаки. З Радянського Союзу брали участь у цьому конкурсі три молодих скрипаля: Леонід Коган, Юліан Ситковецький і я, всі троє – учні професора А.І.Ямпольського. і так вийшло, що всі троє отримали одну першу премію – вона була розділена між нами. Журі знайшло можливим це зробити, хоча ми були різного віку і знаходилися на різних етапах розвитку. Таким чином, ми зробили непоганий подарунок своєму вчителю “.

У 2005 році до 80-річчя Юліана Ситковецького у Москві пройшов фестиваль його пам’яті під назвою «Скрипаль на всі часи», в якому взяла участь його вдова, піаністка Белла Давидович

Конкурси, в яких здобув перемогу Ю. Ситковецький:

1935 р. Москва, огляд юних дарувань;
1945 р. Всесоюзний конкурс музикантів-виконавців, 3-я премія (1 і 2-а премії не присуджувалися);
1947 р. Прага, Перший Всесвітній фестиваль молоді і студентів, 1-а премія;
1952 р. Польща, Познань, Міжнародний конкурс ім. Г. Венявського, 2-а премія;
1955 р. Бельгія, Брюссель, Міжнародний конкурс ім. Королеви Єлізавети, 2-а премія.

Дискографія

Автор

Назва

Акомпанемент

Перша платівка

 

Я. Сібеліус (1865-1957)

Концерт для скрипки з оркестром

ре мінор, твір 47

  1. Allegro moderato

  2. Adagio di molto

3.   Allegro ma non tanto

Оркестр чешської филармонії

Диригент Микола Аносов

Н. Паганіні (1782-1840)

Концерт № 2 для скрипки з оркестром

сі мінор, твір 7

Частина 3. Campanella

Симф. орк. Всесоюзного радіо і тел-я. Дир. Марк Паверман

Друга платівка

 

І. С. Бах (1685-1750)

Партита №  2 для скрипки соло ре мінор, BWV 1004

  1. Allemanda

  2. Courante

  3. Sarabande

  4. Gigue

 

Е. Ізаї (1858-1931)

2 сторона

  1. Chaconne

Соната № 6 для скрипки соло

мі мажор, твір 27 № 6

 

Третя платівка

 

В. А. Моцарт (1756-1791)

Соната № 26 для скрипки та фортепіано

Сі бемоль мажор, KV. 378

  1. Allegro moderato

  2. Andantino sostenuto e cantabile

  3. Rondo. Allegro

Белла Давидович

П. Чайковський. (1840-1893)

Скерцо № 2 до мінор, твір 42

Пісня без слів фа мажор,

твір 2 № 3

Перекладення Ф. Крейслера

із “П’яти мелодій” для скрипки та ф-но

Белла Давидович

С. Прокоф’єв (1891-1953)

Твір 35-bis

  1. Andante

  2. Lento ma non tanto

  3. Animato ma non allegro

  4. Allegretto leggiero e schercando

Володимир Ямпольський

Д. Шостакович (1906-1975)

Прелюдії з твору 34

№ 10. 15, 16, 24

Перекладення Д. Циганова

Наум Вальтер

Четверта платівка

 

Н. Паганіні (1782-1840)

Танець відьом,твір 8

Варіації на тему із опери Дж. Росіні “Мойсей”

Белла Давидович

К. Сен-Санс (1835-1921)

KONZERTSTUCK

Перекладення Т. Шпірінга

Этюд у формі вальсу,

Твір 52 №  6

Андрій Митник

Володимир Ямпольський

П’ята платівка

 

Г. Ернст (1814-1865)

А. Баціні (1818-1897)

П. Сарасате (1844-1908)

Б. Барток (1881-1945)

К. Липинський (1790-1861)

К. Шимановський (1882-1937)

Г. Венявський (1835-1880)

Остання троянда літа,

Етюд № 6 соль мажор

Рондо мі  мінор

Малагенья

№ 1із Іспанських танців,

твір 21

Хабанера

№ 2 із Іспанських танців,

твір 21

Сонатина ре мажор, твір 42

Каприс ре мажор, твір 20

№ 3МІФ “Фонтан Аретузи” твір 30 № 1

Каприс-Каденція

ля мажор, твір 10 № 7

Полонез ре мажор, твір 4

Белла Давидович

Белла Давидович

Белла Давидович

Белла Давидович

Наум Вальтер

ПОСИЛАННЯ

http://smorosov1.narod.ru/Ssimple.html

https://ru.wikipedia.org/wiki/Ситковецкий,_Юлиан_Григорьевич

Укладач студентка Національної музичної академії ім. П .І. Чайковського
Пінчук Анжела