Мордкович Беньямін Зіновійович — український скрипаль, педагог, професор кафедри струнних інструментів Одеської державної консерваторії ім. А.В. Нежданової.
Біографія
Мордкович Беньямін Зіновійович народився 19 січня 1906 року в Одесі, в багатодітній сім`ї Зіновія Ісааковича та Берти Йосипівни Мордкович. Сім’я проживала в Одесі по вулиці Садовій, 16, де на початку минулого сторіччя знаходилося студентське кафе, яке тримала Берта Йосипівна. Її чоловік Зіновій Ісаакович був робітником лісопильної фабрики. Він рано помер, залишивши без матеріальних статків дружину і дітей, з яких Беня був наймолодший.
Мати, розумна, вольова, ділова жінка, виховувала дітей одна, вміло вела своє господарство і навіть мала рахунок у банку. У кафе на Садовій годували переважно студентів. Виняток робили тільки для чиновників пошти, провізорів аптеки Гаєвського і Петра Соломоновича Столярського. Одного разу, зайшовши в кафе, Петро Соломонович побачив маленького хлопчика, сина господарки і, прослухавши його (у дитини виявився абсолютний слух), запропонував Берті Йосипівні віддати йому Беню, як його називали вдома, в учні. Мати погодилася. Так п’ятирічний Беня почав навчатися грі на скрипці у самого Столярського.
Двічі на тиждень хлопчика відводили зі скрипочкою в квартиру Столярського та відносили кошик з провізією – грошей за уроки Петро Соломонович не брав.
У 1915 році раптово померла Берта Йосипівна. Дев’ятирічний Беня осиротів.
У цей важкий для сім’ї Мордковичів час, П. С. Столярський запропонував, щоб Беня жив у нього, пояснюючи своє рішення тим, що його дочка Неля такого ж віку і їм удвох буде цікаво. І дійсно, Беня в новій сім’ї відчував себе як у рідному домі. Але треба визнати, що обігрітий сирітка виявився зовсім не янголятком. Це був сирітка – шибеник, у якого, окрім скрипки, було багато чисто хлоп’ячих інтересів.
“Він після уроку музики міг відправитися на Соборку до пам’ятника Воронцова, кинути до підніжжя пам’ятника скрипку і почати ганяти з хлопчиськами у футбол. “( Племінниця Мордковича Клара Володимирівна)
“Якось тата застукав Столярський. Побачивши, що хлопчик так захоплений футболом, що, крім м’яча нічого більше не бачить, він тихенько забрав його кинуту напризволяще скрипку. Тато згадував, що до пізньої ночі він боявся з`явитися вдома … “. (Леонід Мордкович)
Та заняття музикою все більше захоплювали підлітка у міру того, як він дорослішав. Петро Соломонович вчив і вміло виховував Беню, проявляючи до нього терпіння і батьківську турботу.
У своїх спогадах “З любов’ю в серці”, опублікованих у 1983 році до 50-річчя музичної школи імені П. С. Столярського, Б. З. Мордкович писав: “Петро Соломонович Столярський був для мене не тільки єдиним, улюбленим вчителем, він замінив мені рано померлих рідних, поселив у себе в будинку, віддавши багато сил і уваги моєму вихованню … Інколи, прийшовши пізно ввечері після спектаклю в оперному театрі, Петро Соломонович піднімав мене напівсонного з ліжка і продовжував, перервані невідкладними справами, ??заняття”.
Роки Першої світової війни і революції тяжко позначалися на музичних заняттях учнів П. С. Столярського, на моральному і матеріальному становищі людей.
П. С. Столярський з радістю сприйняв звістку про лютневу революцію 1917 року і вирішив своєрідно відзначити цю подію. У перший день травня, зібравши всіх своїх учнів і попередньо вивчивши з ними “Марсельєзу”, П.Столярський провів дітей центральними вулицями Одеси, пов’язавши червоні стрічки на скрипки і смички, попереду йшли одинадцятирічний Беня Мордкович і дев’ятирічний Додік Ойстрах.
Багато років по тому Д. Ф. Ойстрах згадував цей день:
“Це було невдовзі після лютневої революції … Мало хто знав, що день Першого травня – це свято … Але Столярський сказав, що в цей день ми зіграємо “Марсельєзу”на одеських вулицях. З Преображенської нас повели до Дерибасівської й іншими вулицями міста …”
Роки навчання
В1923 році Беньямін Зіновійович вступив до Одеської консерваторії, або як її тоді називали, Муздрамін (Музично-драматичний інститут) імені Л.Бетховена в клас П. С. Столярського. Того ж року студентом консерваторії став учень П.Столярського Давид Ойстрах. Протягом усього життя ці два великих музиканти підтримували творчу дружбу.
У період навчання в консерваторії музика стає для Мордковича сенсом усього життя. Він багато концертує, грає в студентському струнному оркестрі під керівництвом П. Столярського, в різних ансамблях, а також за прикладом Д. Ойстраха створює струнний квартет, в якому виконує партію першої скрипки.
Учасниками квартету були однокурсники В.Мордкович а – Яша Фрідман (друга скрипка), Валентин Локшин (альт) і улюбленець усього курсу Моня Бак (віолончель). Цей ансамбль користувався в Одесі величезною популярністю. Не випадково його називали квартетом Столярського.
Ось що писав про цей колектив Б. Мордкович:
“Згадую успішні виступи струнного квартету імені Столярського, в якому я грав у студентські роки. Квартет регулярно виконував складні, різноманітні за стилем програми і незмінно збирав широку глядацьку аудиторію. Мені, як і моїм однокласникам, таке навчання приносило неабияку користь. Хоча це я зрозумів дещо пізніше, коли почав працювати концертмейстером відомих оркестрів Тбілісі, Баку і Пермі “. Незадовго до закінчення консерваторії, В. З. Мордкович одружившись, їде з Одеси і працює концертмейстером симфонічних оркестрів в Пермі, Баку, Тбілісі.
Повернувшись на короткий час до Одеси, він працює концертмейстером в оркестрах кінофікації з 1928 року (в кінотеатрах імені Котовського та Короленка), але його приваблюють великі колективи, оперні та симфонічні оркестри.
У 1934 році Беньямін Зіновійович їде в Баку, де займає одразу дві посади в оркестрі оперного театру – концертмейстера та інспектора.
Викладацька діяльність
Всі ці роки П. С. Столярський стежив за успіхами свого улюбленого учня, і в 1938 році запросив його до Одеси на роботу викладачем в свою школу, відкриту в 1933 році, першу в країні спеціалізовану музичну школу для обдарованих дітей. У школі навчалися видатні в майбутньому скрипалі: Єлизавета Гілєльс, Михайло Фіхтенгольц, Ольга Каверзнева, Роза Файн, Едуард Грач, Валерій Климов та ін.
Беньямін Зіновійович Мордкович поєднував викладання в школі з концертмейстерської діяльністю в оркестрі Одеської філармонії.
У період Великої Вітчизняної війни Беньямін з сім’єю – дружиною, сином і матір’ю дружини – евакуювався до Узбекистану. І тут він багато працював: викладачем і завідувачем навчальною частиною музичного училища, диригентом оркестрового класу в школі військово-музичних вихованців Червоної Армії, концертмейстером оркестру театру імені К.С.Станіславського і В. І. Немировича – Данченко і навіть керівником хору, з яким виступав в госпіталях і військових частинах.
Повернувшись до Одеси влітку 1944 року, Беньямін Зіновійович відразу занурився у роботу в школі П. Столярського. Ректор Одеської консерваторії К. Ф. Данькевич запросив В. З. Мордковича вести скрипковий клас разом з професорами Ф. Е. Макстманом і Л. Д. Лемберским.
Успіхи учнів класу Мордковича відразу привернули до себе увагу колег.
Тому лютому 1948 року Вчена рада Одеської консерваторії висунула кандидатуру Б. З. Мордковича на звання доцента.
У зв’язку з цим Д. Ойстрах написав на Беньяміна Мордковича таку характеристику:
“Скрипаля Мордковича Беньяміна Зіновійовича, в минулому одного з найулюбленіших учнів покійного Петра Соломоновича Столярського, я знаю ще з учнівської лави. Будучи зовсім молодою людиною, Мордкович – талановитий скрипаль і яскравий виконавець – виявляв великий інтерес до педагогічної роботи і, дякуючи Петру Соломоновичу, почав свою педагогічну діяльність під його безпосереднім керівництвом.
Наступні роки напруженої і цілеспрямованої роботи в цьому напрямку принесли йому великі успіхи. Протягом декількох років Б. З. Мордкович викладає в Одеській консерваторії. Велика кількість підготовлених музикантів говорить про своєчасність присвоєння йому звання доцента. Лауреат Сталінської премії, Заслужений діяч мистецтв, професор Московської консерваторії Д. Ойстрах “.
Учні
З 1954 р. Мордкович – доцент Одеської консерваторії, а з 1972 – професор. Але його головна нагорода – тріумф його учнів, які отримали міжнародне визнання. Перші педагогічні успіхи Мордковича пов’язані з іменами Едуарда Грача і Ольги Каверзневої – професора Московської консерваторії. У своїх статтях і книзі народний артист СРСР Едуард Грач з великою теплотою згадує свого вчителя.
Улюбленою ученицею Б. Мордковича була Роза Файн, скрипалька зі світовим ім’ям, нині професор музичної академії в Дюссельдорфі. Беньямін Зіновійович виховав цілу плеяду відомих скрипалів. Серед них Валерій Климов – лауреат I премії першого конкурсу ім. Чайковського, професор Московської консерваторії та консерваторії в Саарбрюкені (Німеччина), Лідія Мордкович – професор академії в Манчестері, блискучий концертний виконавець, Дора Шварцберг – концертний виконавець і професор Віденської консерваторії, Семен Ярошевич – професор Тель-Авівської музичної академії, Семен Снітковський – професор Московської і Будапештської консерваторій, Олена Бучинська – заслужений діяч мистецтв України, професор Київської консерваторії.
“Для батька всі учні були однаково улюблені й дорогі, незважаючи на ступінь таланту і значущість досягнень. Будь то Захар Хаймович – концертмейстер оркестру в Бордо, або Іван Коляда – педагог київської музичної школи, або Ван Куе – офіцер в’єтнамської армії, або Зоя Солопахо – педагог Мінської консерваторії. Він любив усіх, але був невблаганний і вимогливий у творчості. Під час його уроку стіни тремтіли від могутнього напору його темпераменту, від послідовної і незламної волі в досягненні творчої мети “. (Леонід Мордкович)
Серед учнів Мордковича також були Вінницький, Лехтер, Єргієва, Сказінецкій, Оболенський, Захар Хаймович і десятки чудових скрипалів, педагогів, оркестрантів, які працюють у багатьох оркестрах і консерваторіях світу. Беньямін Мордкович виростив і виховав сина – скрипаля, педагога, який любив музику, як і його батько, віддано і вірно.
До свого 80-річчя Мордкович виховав 115 учнів.
В Є. П. Єргієвої є цікаві спогади про свого вчителя:
“Як давно це було … Кожен урок у Беньяміна Зіновійовича був шедевром педагогічної майстерності, сплавом величезного слухового і музичного досвіду, надзвичайної уваги до найменших нюансів музичної мови і мудрістю людини. Про його педагогічний талант ходили легенди … Він не тільки знав кожну ноту в партії соліста, але й кожну ноту в акомпанементі …, причому не заглядаючи в нотний текст. Пам’ятаю шквал дзвінків з усього світу в день 80-річчя Беньяміна Зіновійовича. Пам’ятаю величезний торт у формі скрипки, який ми піднесли професору і ті щирі слова визнання, любові і вдячності Вчителю, які ми тоді вимовляли”.
У 1977 році Б. Мордкович офіційно пішов на заслужений відпочинок, але продовжував працювати на посаді консультанта.
Беньямін Зіновійович Мордкович помер у 1992 році в Одесі.
Нагороди
Багаторічний творчий подвиг В. Мордковича був відзначений медаллю “За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.”, А також двома значками “За відмінну роботу” Міністерства культури СРСР.
Посилання
http://odesskiy.com/m/mordkovich-beniamin-zinovevich.html
http://www.ourbaku.com/
http://porto-fr.odessa.ua/index.php?art_num=art023&year=2007&nnumb=02
http://odessa-memory.info/index.html?id=213
http://odesskiy.com/chisto-fakti-iz-zhizni-i-istorii/odessa-muzykalnaja.html
http://uralpress.ru/reviews/vladimir-shehtman-v-blizhayshie-mesyacy-ya-provedu-v-chelyabinske-15-koncertov
http://odma.edu.ua/rus/about/history/orkestr_operniy