Меню Закрити

Бенно Мойсеевич

 

Бенно Моісейович — (англ. Benno Moiseiwitsch; 22 лютого 1890, Одеса – 9 квітня 1963, Лондон) – видатний британський піаніст українського походження. А. Чесінс у своїй книзі згадує, як після концерту цього артиста він сказав Йосифу Гофману: «Ваша Величність, мені здається, я нещодавно слухав вашого спадкоємця». Геній фортепіано не роздумуючи відповів: «Ну, значить, ви чули Моісейовича».

Біографія

Дитинство

Бенно Моісейович народився в Одесі 1890 року в родині Давида Леона та Естер Миропольских. Подружжя займалось лісовою промисловістю, в сім’ї не було жодного музиканта. Та сам Бенно ще в ранньому дитинстві, навчаючись в музичному училищі одеського відділу Російського музичного товариства у його директора і чудового піаніста Д. Клімова, проявив непересічні музичні здібності. Через десятиріччя піаніст буде з посмішкою розповідати в інтерв’ю, що ненавидів заняття і досягнув успіху лише завдяки наполегливості батьків. Унікальна обдарованість дев’ятирічного хлопчика була відзначена премією Антона Рубінштейна – стипендією на навчання, що присуджувалась лише одному учню в музичному училищі.

Маленький Бенно вже був таким звиклим до успіху, що навіть забув повідомити про свою перемогу батьків. Та вчителям було важко з Бенно, адже він був хоч і талановитим, але великим бешкетником.

Навчання у Теодора Лешетицького

Після завершення навчання в Одесі Бенно разом з матір’ю спочатку їде до Лондона, але не знаходить там належного вчителя. Тому у 1904 році він наважується на прослуховування у Віденській консерваторії до класу Теодора Лешетицького, котрий після довгого перебування в Росії, повернувся до Відня. Саме навчання у славетного польського педагога дало змогу Мойсейовичу сформувати в подальшому власний стиль. Піаніст згадував, що серед учнів Лешетицького «не було двох, що зіграли б одну й ту ж саму п’єсу однаково», саме в індивідуальному підході вбачав він причину такого успіху свого вчителя.

Початок концертної діяльності

Дебют Моісейовича відбувся 1908 року в Лондоні. Столиця Британії згодом стане його другою батьківщиною. З цього моменту почнеться його насичене концертне життя, впродовж якого він відвідає міста Західної Європи та США, а також Індію, Індонезію, Китай, Японію, Нову Зеландію, Австралію та країни Південної Америки.

У 1914 році Мойсейович одружиться на австралійській скрипальці Дейзі Кеннеді. Другою його дружиною стане Аніта Генсбургер – дочка франко-російської сім’ї, що займалась бізнесом в Шанхаї.

У 1942 році Бенно став громадянином Англії, де вже встиг зіграти більше за вісімсот концертів. Пік популярності піаніста прийшовся на роки Другої світової війни, тоді його виступи часто проходили у військових частинах та шпиталях. За свою благочинну діяльність Мойсейович був удостоєний звання Командора Британської імперії та обраний почесним членом Королівської філармонії.

Піаніст у зрілі роки

У післявоєнні роки інтенсивність виступів Моісейовича також не зменшувалась. Зокрема, особливо популярними були його щорічні цикли у Лондоні та Нью-Йорку, що складались з творів Л. Бетховена, Р. Шумана та С. Рахманінова. В середині 50-х років критики зазначали, що в зрілому віці Мойсейович вже може «поглиблюватись в зміст творів та видобувати звідти саму суть, яку тільки великий артист має змогу вловити і тільки піаніст, який досконало володіє інструментом, здатен висловити».

Моісейович до останніх років життя зосереджено займався та невтомно удосконалював майстерність. В інтерв’ю 1959 року на питання, чи зроблено ним якісь нові відкриття в останні десять років та чи змінилось щось у його творчому житті, піаніст розповів, що саме в ці роки йому подобається грати на інструменті набагато більше, аніж у часи молодості. Він вбачав причину цього саме у власній зрілості, що дає більшу впевненість і свободу його почуттям. «Я так відчуваю і до біса усе інше, я граю саме так, подобається це критикам чи ні!» – досить відверто відповів тоді Бенно. При цьому він зазначив, що його свобода власної інтерпретації стримується суворими межами гарного смаку і не повинна викривляти ідею музики.

Дружба з Рахманіновим

Привітливий та доброзичливий, піаніст мав багато друзів по всіх куточках світу. В найближче коло його спілкування входили найкращі митці музичного мистецтва: Микола Метнер, Яша Хейфец, Сергій Рахманінов. З Сергієм Васильовичем Мойсейовича пов’язували особливі творчі стосунки, це був насправді «його композитор». Інтерпретації Бенно творів Рахманінова останньому часто подобались навіть більше за власне виконання.

Знайомство піаніста і композитора відбулося у 1919 році після першого концерту Бенно у Карнегі-Хол. Виявилось, що рахманіновська Прелюдія сі мінор є найулюбленішою в обох митців. Так почалась дружба, що тривала довгі роки. Згодом, Мойсейович розповідав журналістам багато історій про себе і Сергія Васильовича, повних тонкого гумору та поваги друзів один до одного. Виконавство Мойсейовичем Рахманінова навіть і зараз вражає поєднанням потужності і досконалого стилю, не втрачаючи з часом ані йоти актуальності.

Піаніст пережив свого друга на двадцять років і пішов із життя 1963 року в Лондоні. Бенно ніколи не викладав, лише іноді давав приватні консультації. Та нащадкам він залишив безцінні записи, які слугують прикладом досконалого стилю істинного британського джентльмена.

Виконавська манера гри

Бенно Мойсейовича називали одним з останніх піаністів романтичного стилю, зокрема Гарольд Шонберг зараховував його, як і всіх учнів Лешетицького, до числа «пізніх представників романтичного інтерпретаторського стилю». Л. Григор’єв та Я. Платек у своїй книзі «Сучасні піаністи» зазначають, що справжній зміст цього епітету можна зрозуміти лише відкинувши його поверхневу трактовку. На їхню думку, такі властивості інтерпретацій Мойсейовича, як свобода, внутрішня глибина та безпомилкова музикальність, не дають підстави зараховувати його до певного напрямку, а лише свідчать про його велич як художника двадцятого століття. Найбільш виправданою аналогією вони вважають гру Рахманінова. Григор’єв та Платек не поодинокі в цьому, але треба зазначити, що про сліпе наслідування та епігонство мова ні в якому разі не йдеться. Легко почути різницю між грою Рахманінова і Мойсейовича, порівнявши їх виконання, власне, творів Сергія Васильовича. Часто сам автор надавав перевагу саме інтерпретаціям свого друга.

Бенно Моісейович не боявся вільно трактувати музичний текст, довіряючи своєму смаку. Відомий випадок, коли він, виконуючи п’єсу Моріса Равеля, зробив ritardando, що не було зазначене в тексті. На зауваження автора він відповів: «Цього потребує музика, яку ви створили. Вам слід було б написати щось інше, якщо вас не влаштовує тут ritardando».

При такій сміливій поведінці за інструментом, Мойсейович не вбачав секрет гарної інтерпретації в перемозі почуттів над інтелектом, як можна було б подумати. Навпаки, у своєму есе «Playing in the Grand Style» 1950 р., він наголошує, що у виконавця не може бути конфлікту між розумом та почуттям, якщо ж він виникає, то проблема криється у недостатньому розумінні змісту твору.

Також в цьому есе міститься багато спостережень піаніста щодо створення інтерпретації, які продиктовані його власним досвідом. Молодим музикантам Мойсейович радить інтелектуальне прослуховування записів видатних артистів. Під цими словами він розуміє не сліпе копіювання, а вдумливий аналіз чому піаніст зіграв так, а не інакше.

Звичайно, стиль Мойсейовича зазнав з часом деяких еволюційних змін. Найбільше вражають його зрілі записи, що, окрім технічного блиску, «випромінюють сяйво мудрого артиста, теплоту музикальності та розуміння». Артист і сам зазначав, що саме в період зрілості піаніст стає справжнім художником.

Репертуар

Окрім творчості вже згадуваного С. Рахманінова, Мойсейович справедливо вважається одним з кращих виконавців Фредеріка Шопена, Едварда Гріга і Петра Чайковського. Та найулюбленішим, а, разом з тим, й найскладнішим для себе автором Бенно називав Роберта Шумана. Мойсейович відчував особливу спорідненість з Шуманом, чуючи в його музиці біль і тривогу, якими було наповнене життя композитора, і намагаючись втілити складні почуття у власному виконанні. Також значне місце в репертуарі Мойсейовича належить творчості Людвіга ван Бетховена та Миколи Метнера.

Дискографія

Naxos Records Historica:

  • Vol. 1: SCHUMANN: Kinderszenen / MUSORGSKY: Pictures at an Exhibition
  • Vol. 2: LISZT: Hungarian Rhapsody No. 2 / WEBER-TAUSIG: Rondo Brillante, etc.
  • Vol. 3: TCHAIKOVSKY: Piano Concertos Nos. 1 and 2
  • Vol. 4: RACHMANINOV: Piano Concertos Nos. 1 and 2 and Rhapsody on a Theme of Paganini
  • Vol. 5: GRIEG / SAINT-SAENS: Piano Concertos / LISZT: Hungarian Fantasy (8.110683)
  • Vol. 6: DELIUS: Piano Concerto / RAVEL: Jeuxd’eau, etc.
  • Vol. 7: RACHMANINOV: Preludes / MEDTNER: Sonata, etc.
  • Vol. 8: BEETHOVEN: Piano Concertos Nos. 3 and 5
  • Vol. 9: BEETHOVEN: Piano Sonatas Nos. 8, 14, and 21
  • Vol. 10: MOISEIWITSCH, Benno: Acoustic Recordings 1916-1925
  • Vol. 11: CHOPIN: Piano Works (1917–1927)
  • Vol. 12: CHOPIN: 24 Preludes / Ballades / Fantaisie-Impromptu (1938–1952)
  • Vol. 13: CHOPIN: Записи1939-1952 рр.
  • BEETHOVEN/BRAHMS/FRANCK: Violin Sonatas (Heifetz) — Мойсейович грає з Яшею Хейфецом Скрипкову сонату Бетховена №9, Op. 47

Releases by APR

  • The complete Rachmaninov recordings 1937-43
  • Benno Moiseiwitsch plays SAINT-SAENS Concerto 2 / GRIEG Concerto / LISZT Hungarian Fantasia
  • Benno Moiseiwitsch plays Beethoven Volume 1
  • Benno Moiseiwitsch plays Beethoven Volume 2
  • Benno Moiseiwitsch plays Chopin Volume 1
  • Benno Moiseiwitsch plays Chopin Volume 2
  • Benno Moiseiwitsch plays Tchaikovsky

Pearl

  • Benno Moiseiwitsch – The Complete Acoustic Recordings
  • Benno Moiseiwitsch Vol 1 – Brahms, Mendelssohn, et al.
  • Moiseiwitsch In Recital

Testament

  • Benno Moiseiwitsch Plays Schumann & Brahms
  • Chopin, Schumann, Weber, Medtner, et al. / Benno Moiseiwitsch
  • Delius: Concertos for Violin and Piano, Legende, etc.
  • Moiseiwitsch – Schumann, Grieg: Piano Concertos
  • Benno Moiseiwitsch 3-CD set – Beethoven Piano sonata No. 21 / Schumann – Kreisleriana Op. 16 / Mussorgsky – Pictures at an Exhibition / Beethoven Piano Concerto No. 5 in E flat, Op. 73 / Rachmaninov – Rhapsody on a theme of Paganini, Op. 43 /Chopin – Ballade No. 3 in A flat, Op. 47 / Moiseiwitsch in Interview

Інші записи

  • Moisewitsch In Recital – Chopin, Stravinsky, Liszt (ARBITER 120)
  • Rachmaninov Piano Concerto No.2, Beethoven Piano Concerto No.5 (BBC LEGENDS 4074)
  • Benno Moiseiwitsch (Great Pianists of the 20th Century series by Phillips)
  • Benno Moiseiwitsch (GHCH 2326 Label: Guild Historical) — запис з концерту 1950 року Концерту для фортепіано Деліуса, рапсодії Рахманінова на тему Паганіні

Посилання

Григорьев Л., Платек Я. “Современные пианисты”. Москва, “Советский композитор”, 1990 г.
https://en.wikipedia.org/wiki/Benno_Moiseiwitsch
http://soniclabyrinth.blogspot.com/2010/08/benno-moiseiwitsch-pianist-of-grand.html
http://pianosage.blogspot.com/2011/01/benno-moiseiwitsch-cbe-on-rachmaninov.html
http://arbiterrecords.org/music-resource-center/benno-moiseiwitsch/
http://arbiterrecords.org/catalog/moiseiwitsch-in-recital/
http://propianino.ru/benno-moiseevich-pianist-i-dzhentlmen
http://allpianists.ru/moiseivich.html

Укладач: студентка Національної музичної
академії ім. П.І. Чайковського Поліна Зубкова