Щороку Київське Вагнерівське товариство обирає своїх стипендіатів – студентів мистецьких навчальних закладів столиці. За словами очільниці товариства Ірини Іванової, стати стипендіатом товариства не так і просто. Для цього мало просто любити Вагнера; дирекція, з одного боку, керується рекомендаціями вишів, провідних викладачів, а з іншого – обирає саме тих претендентів, які беруть активну участь у житті Вагнерівської спільноти міста: відвідують її засідання, долучаються до проведення концертних та наукових заходів.
У 2025 році стипендію товариства пощастило отримати двом представницям КМАМ ім. Р. М. Глієра – піаністці Руслані Кучерявій та вокалістці Любові Мельник. Молоді музикантки отримали повне фінансування для відвідування однієї із найзнаковіших подій Баварії.
З 14 по 19 серпня дівчата насолоджувалися перебуванням у Байройті, Німеччина, де вже майже півтора століття – з 1876 року – діє всесвітньовідомий оперний фестиваль – Bayreuther Festspiele, заснований Ріхардом Вагнером і підтримуваний досі його нащадками. Під час з’їзду стипендіатів Любов Мельник, студентка класу заслуженої діячки мистецтв України Світлани Боровик, зустрілася зі своєю спонсоркою, яка представила її директорові Вагнерівського товариства Північної Каліфорнії, США, Ендрю Ромбакісу. Після спілкування з дівчиною їй запропонували написати про своє перебування у Байройті та пообіцяли публікацію в американському журналі Leitmotive, який випускає Вагнерівське товариство Північної Каліфорнії.
Щирий і натхненний есей Люби з’явився друком за кілька місяців. У ньому відображені її враження від першої поїздки за межі батьківщини, від людей, які трапилися на її шляху, від містечка, яке їй пощастило відвідати, від музики німецького генія, яку вона чула наживо у театрі, спроектованому композитором спеціально для постановок власних опер та втілення усіх його реформатських ідей.
Для спільноти глієрівців вихід цієї статті – справжня подія, здатна надихнути та змотивувати у складний час, коли усі ми знесилені темрявою у місті, обстрілами й руйнуваннями, вимушеною потребою працювати поза графіками. Вона ще раз доводить, що добрі речі – трапляються, а мрії – здійснюються, але варто не лише вірити в них, а й працювати задля їх втілення.
Світлана Штефан-Антонюк
Начальниця редакційно-видавничого відділу КМАМ ім. Р. М. Глієра
